Архів для категорії ◊ Події та факти пов’язані з історією селища ◊

• 24th, Середа, Вересень 2014

Шановні гребін ків чани! dsc_79581

З величезним почуттям гордості вітаю вас з Днем селища!

Куди б не закинуло нас життя пам’ятаймо, що в кожного з нас є маленька Батьківщина. Там, де ми народились, де слухали колискову, де зробили перші кроки, де промовили перші слова.

Щодня кожен з Вас, своєю працею возвеличує рідне селище, робить усе для того, аби цей маленький, чарівний куточок України, в якому випало жити і працювати нам з вами, процвітав і мужнів.

Сьогодні селище живе, розбудовується, поліпшується його благоустрій . І в цьому велика заслуга славних його мешканців – спадкоємців мудрих і працьовитих предків. Ми й надалі спільно працюватимемо над нагальними питаннями, зростанням благоустрою громади та її впевненістю в майбутнє.

Гребінки завжди славились людьми – талановитими, щирими, добрими й працелюбними. Саме завдяки їх старанням, умілим рукам, натхненній праці селище живе і процвітає .

Гордимося тим, що 24 жителі нашого селища стали на захист нашої держави і молимося за здоров’я  та скоріше повернення додому.

У це світле свято баж аю , щоб наш і Гребінки завжди були квітучим и і красивим и , а життя кожної сім’ї – сповнене душевного тепла, радості й достатку! Нехай Бог благословить наш край і дасть його мешканцям міцне здоров’я, добробут й багато успіхів на життєвих шляхах, нехай у ньому завжди лунають дитячі голоси, примножується його слава і краса.

Впевненості і стабільності вам у житті! Щастя, благополуччя, миру кожному дому і кожній родині!

Щиро  ваша

селищний голова                        Н.С. Збаращенко

• 09th, Вівторок, Квітень 2013

Заздравне слово Гребінкам

Б’є дзвін чотириста разів,

Він б’є не випадково,

Бо ювілей серця зігрів –

І треба мовить слово.


Гребінки – це козацький дім,

Де блиск на мужніх лицях,

Усім хвала, привіт усім,

Хто з нами поріднився.


Тут краєвиди чарівні

І люди роботящі,

Вуста багаті на пісні,

Бо тут вони найкращі.


Живе тут український дух,

Живе, щоб не вмирати

Привітність, стишивши ходу,

До кожної зве хати.


Благословенна, земле, будь,

Що цих людей зростила

Гребінки – хай до тебе йдуть

Любов, повага й сила !


Гребінки – родова печать,

Не скажеш все словами.

Нехай же Божа благодать

Завжди сія над вами !

Вадим Крищенко

• 09th, Вівторок, Березень 2010

Лейтенант Желяк Галина Григорівна

Галина Григорівна народилася 1923 року. Після закінчення семи класів Гребінківської середньої школи поступила на навчання до Білоцерківського медичного училища, яке закінчила в 1940 році. Повернувшись додому пішла працювати фельдшером в Гребінківську районну лікарню. Через рік почалася Велика Вітчизняна війна. Другого дня війни 23 червня Галина Григорівна в числі групи медичних працівників Гребінківського району виїхала на фронт. З ворогом зустрілася біля міста Яворів Львівської області. Сотні поранених рядянських бійців пройшли через ніжні руки фельдшера Галини Григорівни. Натиск ворога був нестримним. З тяжкими боями радянські війська відступали на схід. Залишивши ворогові Львів, Тернопіль, Житомир. Радянська Армія зайняла оборонні рубежі навколо Києва. Частина в якій служила Галина Григорівна зайняла оборону біля Житомирського шосе. Героїчно обороняли радянські війська древню столицю України. Під час невеличкого перепочинку Галині Григорівні пощастило зустрітися з Гребінківцем, колишнім офіцером Бутенком Федотом Саковичем. Зустрілись і розпрощались. Надійшов наказ Ставки залишити красень – Київ ворогові.

Читати далі…

• 30th, Субота, Січень 2010

Народився в 1916 році в с. Гребінки. В селянській родині. В 1936 році був призваний на дійсну військову службу в армію. Навчався в полковій школі. Після її закінчення отримав звання старшого сержанта. В 1939 році закінчив школу молодших командирів. На другий день війни частину, в якій служив Носач В. А., відправили на фронт. Утримати ворожий натиск радянським війсь­кам не вдалося. Серед солдатів появилась паніка. Почався тяжкий відступ на Схід. Полк, в якому воював Носач, підійшов до міста Миронівка Київської об­ласті. В одному з боїв під Миронівкою отримав поранення в ногу. Санітарним поїздом, разом з іншими пораненими був відправлений на лікування в тил. Після лікування був направлений на Сталінградський фронт. Коман­дир роти, начальник штабу батальйона 260 дивізії, капітан Носач Василь Антонович був учасником Сталінградської битви.

Комбат Носач Василь Антонович

Читати далі…

• 25th, Неділя, Жовтень 2009

Усенко Андрій Сергійович

Народився 1922 року в селищі Гребінки, Київської області. В 1940 році закінчив Гребінківську середню школу. Восени 1940 року був призваний на дійсну військову служ­бу до Червоної Армії. 5 листопада 1940 року прийняв військову присягу. Був рядовим мінометного взводу. З перших днів війни брав участь у бойових діях.

Читати далі…

• 20th, Вівторок, Жовтень 2009

Бондар Іван Савович

Народився 16 липня 1904 року в селі Дрозди Велико-Половецького району (нині Білоцерківський район), Київської області в бідній  селянській сім’ї.

Закінчив два курси істо­ричного факультету Київсь­кого педагогічного інституту в 1933 році. Комсомоль­ський та партійний активіст. З 1927 року член комуніс­тичної партії.

Читати далі…

• 15th, Четвер, Жовтень 2009

Наталія Василівна Грушовець

Чорні дні фашистської неволі для Гребінок настали в липні 1941 року. Щоб залякати людей, гітлерівці встановили жорстокий режим, запровадили комендантську годину. Пам’ятаю, як 25 серпня, коли у склад цукрозаводу загнали 37 чоловік, зачинили їх там, а наступного дня розстріляли.

Читати далі…

• 10th, Субота, Жовтень 2009

Степан Михайлович Здоренко народився в 1912 році в смт. Гребінки. Закінчив сім класів Гребінківської школи відмінником. Особливі здібності сільський хлопець мав з математики, за що керівництво районного управління освіти вирішило направити Степана Михайловича викладати математику в Лосятинську школу. За направленням районного управління освіти Степан Михайлович вступає до Білоцерківського педагогічного училища. Після його закінчення молодий учитель повертається в Гребінки і працює в рідній школі. У 1936 році знову вступає навчатися до Уманського педагогічного інституту. Після закінчення інституту був направлений на роботу директором дитячого будинку в місто Тараща.

Читати далі…

• 05th, Понеділок, Жовтень 2009

Гребінківчани дуже шанували Діву Марію як Матір Божу, як непорочну Діву і як Заступницю свою перед Богом. У постійній боротьбі з татарами, які часто набігали на село, їм важко було б вистояти без віри в Боже заступництво. Саме символом такої опіки вони вважали Покров Пречистої Діви. Тож і побудували в селі Свято-Покровську церкву. Точну дату побудови першої сільської церкви встановити не вдалося, але відомо, що в 1730 році після руїн старої церкви сільчани побудували нову дерев’яну церкву. Того року прихід Свято-Покровської церкви складав 60 дворів у Гребінках, ЗО дворів у Саливінках і 10 дворів у селі Пологи. Настоятелем церкви у 1730 році був Іоким Новдевич, який був освячений 22 червня 1721 року в Переяславі єпископом Кирилом Шумленським. У 1850 році церква згоріла і на її місці в 1859 році гребінківчани побудували нову, ще більшу – п’ятикупольну церкву. Священиком у 1859 році був отець Правиков. При церкві уже працювала церковно-приходська школа.

Читати далі…