Історична довідка:

Земля, на якій сьогодні живе, трудиться, бореться з незго­дами і веселиться моє рідне селище Гребінки, з прадавніх часів називається Пороссям. Ім’я цій землі дала річка Рось. У центральній частині Поросся наші предки і заснували Гребінки.

Красива природа і родючі землі дуже приваблювали перших поселенців цієї чудової землі. А ще їх приваблювала ця земля у вигідному оборонному становищі. Річка Протока (в літописах згадується під назвою Великий Рут) та її притока, яка перетинає селище і бере свій початок у межах села Вінницькі Стави (в літописах згадується під назвою Малий Рутець), на місці свого злиття утворюють такий собі кут і могли служити оборонними рубежами перших поселенців. Саме в утвореному річками куті і народилися перші Гребінки.

Доведено, що гребінківські землі заселяли люди ще в доісторичні часи. Саме про це може свідчити знайдена археологами стоянка людського племені часів Черняхівської культури в північній частині селища.

Чи не вперше археологи знайшли на місці стоянки стародавнього племені культову споруду, в якій стояли дубові колони, а також була обладнана яма для жертвоприношення посередині споруди. Були знайдені черепки глиняного посуду, завезеного з Малої Азії.

В часи Київської Русі у наших краях часто проходили великі і грізні січі з ворогами-пришельцями з південних степів, а також нерідко відбувалися і міжусобні сутички між руськими князями.

Одна із сутичок сталася в травні 1151 року четвертого дня. «Тут зійшлися в суперництві полки Ізяслава Мстиславовича і Юрія Володимировича… Мгла ж піднялася опівдні і прояснилося небо. І побачили війська одні одних обаполи озера, і тому билися вони на крилах обох військ, а самим військам не можна було з’їхатись. А як було під вечір, то тоді пішов Юрій за пагорби з полками своїми. В’ячеслав же, Ізяслав і Ростислав пішли услід за ним у верхів’я озера, маючи намір битися з ним. Але Юрій

попереду них зайшов полками своїми за річку Малий Рутець і, перейшовши грязину, там же і став на ніч. Ізяслав і Ростислав, пройшовши, стали на ніч тут же навпроти нього. Стояли вони так одні проти одних, що стріли не доходили.

А на другий день, у суботу, коли зорі почали займатися, спершу у війську Юрія ударили в бубни і в труби затрубили, і полки стали готуватися. Так само у В’ячеслава, і в Ізяслава, і в Ростислава почали бити в бубни і в труби трубити, а полки стали готуватися… Юрій тоді з синами своїми, і Володимир Давидович, і Святослав Ольгович, і Всеволодович Святослав приготувались полками своїми, рушили на верхів’я Рутця. А В’ячеслав, Ізяслав і Ростислав також пішли полками своїми супроти них. Коли ж було близько до верхів’я Рутця, то тоді Юрій і Володимир Давидович і Святослав Ольгович, і половці дикі і Всеволодович Святослав, повернувши полки свої, пішли до Великого Руту, нехотячи битися, бо прагнули вони зайти за Рут, а тут і ждали Володимира Галицького…

Коли ж заступилися полки, була січа люта і завзята. Бог же і свята Богородиця і сила чесного Животворящого Хреста помогли В’ячеславу, і Ізяславу, і Ростиславу, і тут побідили вони Юрія. А половці же Юрієві, ні по стрілі не пустили, тоді побігли, а потім побіг Юрій із дітьми. І коли вони втікали через Рут, багато дружини втопилося в Руті, бо був він багнистий. І коли вони втікали, то тих побили, а других захопили. Тут же вбили Володимира Давидовича, князя Чернігівського, доброго і кроткого, і інших многих побили, і половецьких князів багатьох захопили, а других побили». Так описана січа в Руському літописі.

Про те, що вже того часу на берегах Великого Руту і Малого Рутця проживали люди, свідчать записи в літописах.

«У тім же році прийшли половці многі до города Юр’єва. І взяли вони багато веж чорних клобуків по річці Руту. Чорні ж клобуки, зібравшись усі, поїхали вслід за ними і настигли їх на річці Росі. І багато вони побили їх, і здобич усю одібрали од них, і самих захопили більше п’ятисот. Захопили вони також і двох княжичів».

Тож є всі підстави - стверджувати, що на землях Гребінківщини уже в ті часи були поселення людей. Згідно із схематичною картою Київщини ІХ-ІІІ століть, поселення людей стояло по праву сторону річки Малий Рутець, яке з півдня було відгороджене оборонними валами. То були перші Гребінки. Оборонні вали брали початок з місця злиття Малого Рутця і Великого Руту і доходили до середньої течії Рутця. Є здогадки, що вони проходили в межах сьогоднішньої вулиці ім. Першого Травня селища.

З офіційних документів видно, що селище Гребінки було засноване на початку XVII століття, коли з метою заселення земель Білоцерківського староства, які дуже часто спустошували татари (1612, 1615, 1617, 1626 рр.) жителям надавалися так звані «слободи» - звільнення від податків протягом 10-15 років. Таким поселенням на важливому торговельному шляху з Києва до Польщі, Угорщини, Чехії, Волощини та на місцеві ярмарки до Таращі, Умані, Богуслава і стали Гребінки. В історичних документах поселення зустрі­чається під назвою Гребенники, Угребенники. Південна частина звалася Саливінками, і в документах згадується разом з Гребінками як один населений пункт.

Дізнатися що було з селищем далі…

Матеріал “Історична довідка” було взято з книги “Моє рідне село” та опубліковано з дозволу автора Миколи Полікарповича Таран