У березні 1953 року помер «вождь всіх віків і народів» тиран Йосип Сталін. Надійшло потепління, почався новий період у житті Гребінок, всієї країни. Була припинена кампанія проти «ворогів народу», оголошено амністію всім злочинцям, які підлягали тюремному ув’язненню на строк до п’яти років, і скорочено строки по вироках на триваліші строки ув’язнення.

У країні розпочалися активні перетворення по ліквідації повної безконтрольності органів державної безпеки. Всі злочини сталінізму почали виходити назовні. Всім стало ясно, що репресивну машину зупинено. Почався повільний процес реабілітації безневинно репресованих людей. XX з’їзд КПРС остаточно згорнув сталінську систему політичних репресій. У Гребінки почали повертатися колишні політв’язні, яким пощастило дожити до того світлого дня, їх було дуже мало. Для більшості наших земляків реабілітація виявилася посмертною, оскільки вони були розстріляні або померли в таборах чи на засланні. Стало помітним поліпшення життєвого рівня людей.

Село продовжувало розвиватися. На базі авторемонтних майстерень у 1964 році було збудовано ремонтно-механічний завод. Нове підприємство почало випускати устаткування для механізації зовнішніх трудомістких робіт на цукрових заводах. На заводі отримали роботу 260 робітників, інженерів, техніків.

У селі було побудовано новий кінотеатр, молокозавод, магазин «Культтовари», універмаг та їдальню. Діти села переселилися в типове двоповерхове цегляне приміщення середньої школи. Почала працювати музична школа. В центрі селища на колишній Ярмарковій площі був посаджений великий парк, який нині є окрасою Гребінок. Спортсмени отри­мали обладнаний стадіон.

У 1956 році було створено «Міжколгоспбуд», який надавав значну допомогу в розширенні будівництва в селі та Гребінківському районі. Міжколгоспбуд мав цегельний завод, лісо­пильний, залізобетонний та столярний цехи.

У 1971 році міжколгоспним будівельним управлінням було закінчено спорудження Гребінківського комбікормового заводу потужністю 180-200 тонн концкормів на добу, що дало змогу забезпечити поживними кормами тваринництво господарств району.

Гребінківське відділення «Сільгосптехніки» було перетво­рено на спеціалізоване підприємство. В його майстернях почали ремонтувати трактори, а електромотори для всіх господарств області. В селі об’єднано в один колгосп ім. Димитрова колгоспи: «Комунар», «Червоний партизан» та ім. Димитрова. А колгосп ім. Шевченка було перейменовано в колгосп ім. Свердлова.

У лютому 1958 року Гребінки було відведено до категорії селищ міського типу. В 1963 році проведено об’єднання Васильківського та Гребінківського районів. Ліквідація Гребін­ківського району мала негативний вплив на соціально-еконо­мічний розвиток як селища Гребінки, так і всіх сіл, що входили до складу колишнього Гребінківського району.

З 1963 року в Гребінках практично не велося будівництво закладів соціально-культурного призначення за державний кошт. А районний центр Гребінки перетворився в «селище занедбаного типу».

Проте партійні і радянські органи спрямовували всі свої зусилля на розширення організації соціалістичного змагання задля збільшення виробництва продукції підприємствами та господарствами селища.

Особливо високих показників досягли трудові колективи Гребінок на початку сімдесятих років, коли широко розгор­талося Всесоюзне соціалістичне змагання в ознаменування 50-річчя утворення СРСР. Всі підприємства і господарства селища брали найактивнішу участь у цьому змаганні.

Найвищих показників з 1972 року досягли Гребінківський завод «Цукропроммеханізація» (директор заводу А.С. Осташевський, секретар партбюро О.К. Білошицька), який виконав план по виробництву валової продукції на 105,8%, а план реалізації продукції - на 104,6%, Гребінківське відділення «Сільгосптехніка» (керуючий відділенням О.Г. Бацюк, секретар партбюро Б.П. Гудзій), виконано план по виробництву валової продукції на 108,3%, а по реалізації продукції - на 107,5%. Обидва ці підприємства за перемогу в соціалістичному змаганні були нагороджені Ювілейними Почесними дипломами.

Небувалих до 1972 року показників досяг колектив Саливінківського елітно-насінницького радгоспу (директор О.І. Лютий, секретар парткому С.В. Шевчук).

У1972 році господарство отримало урожай зернових культур по 40 цнт з кожного гектара, в тому числі озимої пшениці - по 47 цнт з гектара, а пшениця сорту «Аврора» дала по 54,5 цнт з гектара. Урожай цукрових буряків становив по 450 цнт з гектара, а насіння цукрових буряків радгосп зібрав по 26,2 цнт з гектара. Високих показників досягли і тваринники радгоспу. Річний надій молока на одну фуражну корову становив по 3770 кілограмів.

За досягнення найвищих показників у Всесоюзному соціалістичному змаганні на ознаменування 50-річчя утворення СРСР Саливінківський елітно-насінницький радгосп було нагороджено Ювілейним Почесним знаком ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС, а також Ювілейним Почесним дипломом.

У 1972 році в Гребінках працювали середня, восьмирічна, дві початкові та заочна загальноосвітні школи, в яких навчалося понад 1400 учнів.

На громадських засадах діяло 15 добровільних народних дружин, 12 товариських судів та 28 вуличних комітетів.

З часом авторитет партійних організацій у трудових колек­тивах селища почав значно знижуватись. Вони вже не могли реалізувати свої функції керівної і спрямовуючої сили, не могли надалі бути авангардом народних мас. В економіці і в соціальній сфері селища накопичувалися труднощі і невирішені проблеми. З’явилося таке явище, яке почало гальмувати подальший розвиток суспільства - застій. Принцип демократичного централізму був практично підмінений бюрократичним централізмом. Потрібні були соціально-політичні зміни.

Лідер тоталітарної радянської імперії Михайло Горбачов, добре розуміючи, що комуністична система стоїть на грані розпаду, вирішив здійснити деякі радикальні зміни в сторону демократизації суспільства та впровадження широкої гласності про діяльність партійних та радянських органів влади. В 1985 році М. Горбачов проголосив про перебудову радянської системи. Метою цієї перебудови була модернізація існуючої системи, аби зберегти її. Таке нововведення загрожувало інтересам партійного апарату як верхнього, так і нижнього, тому його представники почали блокувати їх усюди, де можливо. Горбачовська перебудова дала можливість збільшити гласність, яка згодом пішла не на користь партійно-бюрократичним органам, і вони сприйняли її негативно.

Перша хвиля гласності серед жителів Гребінок пройшла після чорнобильської катастрофи. Вони з різкою критикою висловлювались проти існуючої системи. Десятки гребінківців брали участь у ліквідації наслідків цієї страхітливої катастрофи. Вдруге хвиля обурення пройшла селищем після похорону в 1988 році жителя селища Сілецького Олега Володимировича, який загинув в Афганістані. Люди відкрито висловлювали свій гнів і протест проти продовження війни в Афганістані.

У свою чергу, комуністична преса всіх рівнів недостатньо, а іноді і недостовірно інформувала радянських людей про події як всередині країни, так і за її рубежем.

Дізнатися що було з селищем далі…

Матеріал “Економічне піднесення селища Гребінки” було взято з книги “Моє рідне село” та опубліковано з дозволу автора Миколи Полікарповича Таран