Більшовицький терор не закінчувався голодом 1932-1933 рр. Масове винищення українського народу тривало. В лютому-березні 1937 року відбувся зловісний пленум ЦК ВКП(б). Саме на цьому пленумі більшовицьким керівництвом було «теоретично» обгрунтовано проведення масових репресій. Десятки жителів Гребінок стали їхніми жертвами, їм безневинно вішали ярлики «ворогів народу», а створені за наказом Сталіна «трійки» безжалісно виносили найсуворіші вироки. Багатьох гребінківців було розстріляно, інших направлено на каторгу в концтабори Гулагу та вислано на заслання в «отдаленные» райони СРСР.

Чи не кожна гребінківська родина щодня починала своє життя з тривогою, не знаючи, чи обійде це лихо їхню оселю.

Одного з перших у Гребінках арештували, як ворога народу, учителя початкової школи Усенка Захарія Васильовича. Його звинуватили у проведенні антирадянської агітації серед жителів села та в організації вільного козацтва в Гребінківській волості часів Української Народної Республіки. Після арешту родина його більше не бачила.

Тяжким і суперечливим був цей період у житті всієї України. Суперечливість його була в тому, що помилки і прорахунки політичних керівників СРСР існували поряд з героїчними звершеннями трудових колективів міст і сіл України.

Протягом 1930-1932 рр. було проведено реконструкцію цукрового заводу і встановлено більш досконалі фільтри дифузійного соку в сокоочисному цеху, механізовано подачу буряків, споруджено нову електростанцію - все це сприяло поліпшенню технологічного процесу, збільшенню потужності підприємства, зростанню продуктивності праці.

У 1936-1940 рр. завод щороку виробляв 150-160 тисяч цнт цукру. В 1932 році в Гребінках були організовані авторемонтні майстерні. В них ремонтували автомобілі і мотоцикли вітчизняного виробництва.

У селі значно поліпшилося медичне обслуговування. В 1940 році в районній лікарні на 55 ліжок нараховувалося 36 медпрацівників, у тому числі 7 лікарів. У селі працював дитячий садок.

Перед Великою Вітчизняною війною в Гребінках діяли середня і дві початкові школи. При районному будинку культури працювала хорова капела, гуртки художньої самодіяльності. За досягнення в оборонній і спортивній роботі молодь Гребінок у 1940 році завоювала перехідний Червоний Прапор республіканської ради товариства «Цукровик».

З 1935 року почала виходити районна газета «Прапор Леніна».

У 1939 році було збудовано двоповерхове приміщення середньої школи. Грамоті були навчені всі діти шкільного віку. Значно підвищилися показники виробництва сільськогоспо­дарської продукції та цукру.

У 1940 році за високі трудові досягнення Головний комітет Всесоюзної сільськогосподарської виставки нагородив трактористів МТС П.К. Устименка і К.Д. Григоренка малими срібними медалями.

Із сумнівами і гіркотою, розгубленістю і страхом сприйняли жителі Гребінок перші повідомлення по радіо про напад фашистської Німеччини на Радянський Союз. У своєму зверненні до народу Сталін наголошував, що ворог жорстокий і невблаганний, хоче перетворити радянських людей у рабів німецьких панів. Він закликав весь народ до Вітчизняної визвольної війни. В разі відступу, ворогу не повинно дістатися «ні кілограма хліба, ні літра пального». В окупованих районах необхідно було організовувати партизанські загони.

Дізнатися що було з селищем далі…

Матеріал “Історична довідка” було взято з книги “Моє рідне село” та опубліковано з дозволу автора Миколи Полікарповича Таран