Народився в 1916 році в с. Гребінки. В селянській родині. В 1936 році був призваний на дійсну військову службу в армію. Навчався в полковій школі. Після її закінчення отримав звання старшого сержанта. В 1939 році закінчив школу молодших командирів. На другий день війни частину, в якій служив Носач В. А., відправили на фронт. Утримати ворожий натиск радянським військам не вдалося. Серед солдатів появилась паніка. Почався тяжкий відступ на Схід. Полк, в якому воював Носач, підійшов до міста Миронівка Київської області. В одному з боїв під Миронівкою отримав поранення в ногу. Санітарним поїздом, разом з іншими пораненими був відправлений на лікування в тил. Після лікування був направлений на Сталінградський фронт. Командир роти, начальник штабу батальйона 260 дивізії, капітан Носач Василь Антонович був учасником Сталінградської битви.
Після розгрому гітлерівців під Сталінградом Василь Антонович разом з своїми солдатами визволяв від фашистів Україну. В чині майора командував батальйоном на Першому Білоруському фронті. Визволяв Польщу і її столицю Варшаву. А коли радянські війська підійшли до річки Вісли, батальйону Василя Антоновича було наказано першими форсувати річку. За успішно виконану операцію комбат Носач був нагороджений орденом Олександра Невського. Учасник штурму Берліна. Воїни батальйону майора Носача одними з перших зустрілися з американськими солдатами на річці Ельбі. За бойові заслуги Василь Антонович Носач під час Другої світової війни був нагороджений: трьома орденами Вітчизняної війни, орденом Червоної Зірки, орденом Олександра Невського, орденом бойового Червоного Прапора. Медалями: «За відвагу», «За бойові заслуги», «За звільнення Варшави», «За взяття Берліна», «За Перемогу над Німеччиною». Демобілізувався в 1946 році.
Матеріал “Усенко Андрій Сергійович” було взято з книги “Моє рідне село” та опубліковано з дозволу автора Миколи Полікарповича Таран